Право для дітей та молоді - Право на освіту

Справжня освіта повинна давати кожному
можливість використовувати всі набуті права
щоб належно зустріти всі труднощі
життя і зробити всіх людей
щасливими, наскільки це можливо

Сат’я Саї Баба,
Сучасний індійський мудрець

Зазвичай всі ми згадуємо про свої права лише тоді, коли нас ображають, коли треба комусь пожалітися на те, що відбувається з нами, попросити захисту. А час сьогодні складний. Людина, яка живе в ХХІ столітті, повинна багато знати, щоб перетворити це століття на століття Розуму та Знань.
Тому освіта стає все більш необхідною для молоді. Але існує багато проблем, пов’язаних з цим. Мета цього розділу – допомогти тим, хто прагне отримати справжню освіту і має надію, бажання, терпіння й сили здобути її.
У Загальній декларації прав людини 1948 року передбачено, що вища освіта повинна бути доступною для всіх відповідно до здібностей кожного. Юридичні зобов’язання держав-членів ООН щодо втілення в життя цих положень Декларації викладені в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.
Держава допомагає кожній молодій людині після закінчення школи здійснити право на здобуття подальшої освіти в будь-яких навчальних закладах: від професійно-технічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації до найпрестижніших університетів України.
Враховуючи надзвичайну важливість освіти для майбутнього країни, Основний Закон нашої держави – Конституція – встановлює доступність і безоплатність професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, тобто в тих, які належать державі або вашому місту чи селищу. У назвах таких навчальних закладів зазвичай присутні слова „національний” або „державний” (якщо йдеться про університет). До того ж має підтримуватися розвиток професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Якщо ви вирішили здобути професію, то, сподіваємося, вам корисно буде дізнатися про таке: професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей; перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Існують також певні категорії громадян, які можуть отримувати професію, не маючи базової загальної середньої освіти.
Професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Професійно-технічні заклади освіти можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.
Професійно-технічні заклади освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним контрактом, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами. Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України у державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави.
Професійно-технічні заклади освіти можуть мати одне або декілька базових підприємств, об'єднань, організацій, для яких вони готують робітничі кадри. Відносини з базовими підприємствами, об'єднаннями та організаціями регулюються відповідно до укладених угод.
Як учень професійно-технічного закладу ви маєте право на:

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня або слухача. Це дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Але в цьому випадку перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не має перевищувати трьох місяців. Держава гарантує надання першого робочого місця відповідно до одержаної професії, якщо навчались у професійно-технічному навчальному закладі за державним замовленням.
Учні державних професійно-технічних закладів освіти із числа дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави, інші учні зазначених закладів освіти забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст".
Пам’ятайте, що шлях до зірок завжди лежить через терни. У випадку, якщо ви прагнете не лише отримати професію, а й отримати Освіту з великої літери, вам не обійтися без навчання в університеті або інституті. На жаль, положення статті про право на освіту, у яких йдеться про право на одержання вищої освіти, є одними з найменш чітко встановлених у Конституції прав, оскільки в ній чітко не зазначено, що при вступі до вищого навчального закладу не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Тобто фактично в Конституції не задекларовано право на вільний доступ до вищої освіти.
Важливо пам’ятати, що ви вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
Учорашній школяр здав випускні іспити, і відтепер його статус змінюється. Відтепер він вже, швидше за все, абітурієнт. Що треба знати абітурієнту? Передусім слід підкреслити наступне: вищий навчальний заклад має право оголошувати прийом вступників тільки за наявності таких документів: ліцензії та акредитації на здійснення освітньої діяльності за відповідними напрямами підготовки і спеціальностями.
Ліцензія на освітню діяльність – це документ, в якому мають зазначатися такі дані: назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу та його відокремлених структурних підрозділів. Ліцензія слугує своєрідною гарантією того, що вищий навчальний заклад має необхідну матеріально-технічну, науково-методичну та інформаційну бази, бібліотеки, а також науково-педагогічних кадри, тобто викладачів.
Але наявності однієї лише ліцензії для вищого навчального закладу недостатньо, необхідна також наявність сертифіката про акредитацію. У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) мають обов’язково бути зазначені назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу та його відокремлених структурних підрозділів.
У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
Для того, щоб потенційний студент зміг ще до вступних іспитів міг вирішити, чи відповідає університет встановленим державою вимогам, вищий навчальний заклад сам зобов'язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатом про акредитацію з напряму підготовки або спеціальності, що дають право на отримання документа державного зразка про вищу освіту, як в самому вищому навчальному закладі, так і в його відокремлених структурних підрозділах.Тобто ви маєте право вимагати від вищого навчального закладу ознайомлення вас з вищезазначеними документами: ліцензією та сертифікатом про акредитацію.
Проте є приклади, коли вищий навчальний заклад не завжди своєчасно ліцензує нові спеціальності, які в ньому можна здобути. У одному з регіональних вищих навчальних закладів відкрили юридичний факультет, оголосили прийом документів. Абітурієнти здали документи і в останній день прийому документів прийшли уточнити розклад іспитів. І тут з’ясувалося, що цей напрям підготовки ще не ліцензований і лише наступного дня ректор їде до Києва вирішувати це питання. Тут мало місце явне порушення прав майбутніх студентів на обов’язкову інформацію вищого навчального закладу щодо ліцензії. До суду ніхто не звертався, але частина абітурієнтів подала заяви до інших вищих навчальних закладів.
Не допускається перевищення ліцензованого обсягу при проведенні набору студентів – тобто вищий навчальний заклад не може набирати студентів більше, ніж закріплено в ліцензії. І звичайно ж, категорично заборонено прийом до вищих навчальних закладів без наявності відповідної ліцензії на провадження освітньої діяльності.
Поширеною є ситуація, коли прийом документів оголошує не сам вищий навчальний заклад, а його центр, навчально-консультативний пункт та подібні їм відокремлені підрозділи вищого навчального закладу. Це питання створення територіально відокремлених структурних підрозділів (факультетів, центрів, навчально-консультаційних пунктів тощо). Їх відкриття можливе лише за умов наявності відповідного ресурсного забезпечення (фінансового, матеріально-технічного, навчально-методичного, кадрового, організаційного) та потреби у кадрах з вищою освітою за обраними напрямами у даному регіоні. Саме при створенні таких підрозділів, як свідчить практика, допускаються численні порушення. Тому держава в особі Міністерства освіти і науки неодноразово попереджала про відповідальність за недотримання нормативних вимог. Відповідальність за організацію навчально-виховного процесу, якість освітньої діяльності та якість вищої освіти на рівні державних вимог у територіально відокремлених структурних підрозділах несе ректор або інший керівник вищого навчального закладу. Категорично заборонено створювати структурні підрозділи, в яких не забезпечується надання якісних освітніх послуг населенню.
Відокремлені структурні підрозділи, які не забезпечують надання населенню якісних освітніх послуг, підлягають негайній ліквідації.
Отже, ви переконалися в тому, що вищий навчальний заклад має ліцензію і сертифікат про акредитацію, відповідає встановленим вимогам і вирішили спробувати свої сили при вступі до цього закладу. Корисно буде знати, що вищий навчальний заклад зобов'язаний забезпечити гласність і відкритість роботи приймальної комісії, об'єктивність оцінки можливостей і здібностей вступників. Ви маєте право здавати іспити лише з тих питань, що містяться в загальноосвітніх шкільних програмах. Вищим навчальним закладам забороняється вводити до вступних випробувань питання, що виходять за рамки загальноосвітніх шкільних програм. На жаль, ця вимога часто порушується. Вам доводиться неодноразово чути в багатьох засобах масової інформації, що можна вже в школі стати студентом деяких столичних вищих навчальних закладів, а в деяких школах викладають навчальні дисципліни з програм вищих навчальних закладів.
Програми творчих конкурсів та випробувань, з яких відсутні загальноосвітні шкільні програми, можуть бути введені вищими навчальними закладами не пізніш як за 3 місяці до початку прийому документів. Тобто про наявність таких конкурсів ви маєте можливість дізнатися ще за 3 місяці до початку вступних випробувань. В іншому випадку таке рішення вищого навчального закладу буде незаконним, і ви маєте повне право його оскаржувати.
Права молодих громадян у галузі освіти забезпечують умови конкурсу, на основі якого здійснюється прийом осіб на навчання відповідно до їх здібностей, незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування. Таке положення закріплено в чинному законодавстві України, і ніхто не має права порушувати його. Отже, ваша перепустка на навчання – ваші знання. Якщо ви впевнені, що відповідь ваша була неправильно оцінена, ви маєте право подати на апеляцію і вимагати перегляду (перездачі) іспиту. Не допускається включення змісту вищої освіти до навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, або одночасне навчання школярів за програмами середньої загальної і вищої освіти. Вищі навчальні заклади, які започаткували таку практику, мають відповідно до чинного законодавства припинити цю діяльність.
Громадськість щорічно турбує питання: які можливості надаються молоді для навчання за кошти державного бюджету?
Таке право молодь може отримати за результатами конкурсних вступних випробувань. Останні два роки кількість місць для зарахування на перші курси для навчання за кошти державного бюджету суттєво збільшується. У минулому році орієнтовно на 9%, а в цьому році ще на 3%. Збільшується перш за все кількість місць на спеціальності та напрями, які найбільш потрібні нашій економіці (інженерно-технічні, комп’ютерні науки та інш.), а також там, де є всесвітньо відомі освітянські школи, які підтримують престиж України. З окремих спеціальностей, якщо на них відсутні цільові замовники, зберігаються обсяги прийому на рівні минулого року. Обсяги підготовки фахівців з правознавства, економіки, менеджменту залишаються без змін.
Зараз значного поширення набула платна освіта, тобто освіта не за рахунок держави, а за рахунок власних коштів студентів. Звичайно, що в сьогоднішніх економічних умовах це може дозволити собі лише незначна кількість студентів. Виходом з цієї ситуації для молодих громадян України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити або навчаються на будь-якому курсі вищого навчального закладу, є одержання цільового пільгового державного кредиту. Такий кредит видається для здобуття вищої освіти за денною, вечірньою та заочною формою навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності.
Цей кредит – довгостроковий і набагато вигідніший за умовами, ніж ті кредити, що видаються комерційними банками. Цей кредит повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним. Але кредит можна повернути і достроково.
Кредит може бути наданий тільки один раз на навчання за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України. Розмір кредиту визначається щороку кожним вищим навчальним закладом окремо, виходячи з вартості навчання. Кошти на отримання такого кредиту виділяються державою. Приймальна комісія вищого навчального закладу за результатами складання вступних іспитів приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту.
Кредит надається на підставі угоди між його одержувачем та керівником вищого навчального закладу. Ця угода укладається в спеціальній встановленій формі. У разі, якщо ви одержувач кредиту, але ви неповнолітній, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття ви самостійно переукладаєте угоду з вищим навчальним накладом.
Не забувайте, що студенти, які перебувають в академічній відпустці, мають право продовжити строк дії угоди про надання кредиту після повернення з академічної відпустки. А якщо ви після закінчення вищого навчального закладу пропрацювали за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі у сільській місцевості, ви маєте право взагалі не повертати кредит та відсотки за користування ним. Для цього необхідно буде лише підтвердити це довідкою з місця роботи.
Zкщо ви не змогли отримати такого кредиту і маєте платити за навчання з власної кишені, вам буде корисно знати таке: розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовій одиниці України – гривні (а не в доларах Сполучених Штатів чи євро), з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.
Також розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі (такий договір укладається виключно в письмовій формі, усна домовленість не матиме сили), що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Тому, якщо вищий навчальний заклад підняв ціну за навчання – ваші права порушено, і ви можете вживати дій до їх відновлення.
Проте в договорі може бути встановлено порядок внесення плати за навчання: плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно. Якщо ви укладаєте договір на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг на контрактній основі, то вам необхідно подивитися Типовий договір. Звертаємо увагу, що договір укладається окремо на кожний освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки. Тобто для того, щоб після отримання диплому бакалавра продовжувати навчання для отримання диплому спеціаліста, необхідно спочатку укласти новий договір.
Останнім часом вищі навчальні заклади, що належать державі або вашому місту чи селищу, почали надавати так звані платні послуги. Вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності. Але перелік таких послуг обмежений державою в спеціальному переліку.
Варто знати, що вищий навчальний заклад не може надавати платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності на заміну або в рамках освітньої діяльності. Тобто ці послуги мають носити додатковий характер. Наприклад, вимагання плати за користування підручниками є незаконним, ви маєте повне право користуватися ними безкоштовно.
Оскільки наша держава є соціальною, то для окремих категорій осіб встановлені пільги. Поза конкурсом при одержанні вступних позитивних оцінок зараховуються:

Можливості оновлення освіти в сучасних умовах значною мірою послаблюються фінансово-економічною ситуацією, і тому доводиться орієнтуватися на ті зміни, що не вимагають великих коштів. Гальмуються процеси, пов’язані з технічним переоснащенням галузі. Проблемою є забезпечення закладів освіти найновішими технічними приладами, осучаснення фізичних та хімічних лабораторій, лінгафонних кабінетів, не налагоджена навіть сама система виробництва технічних приладів. Також великою проблемою залишається визначення освітніх стандартів.
Тому доцільно звернутися до актуальних тенденцій вищої освіти – вона поступово стає платною (наприклад, минулого року майже 60 відсотків студентів були зараховані на платну форму навчання). Але саме тому вона починає наближатися до європейської концепції загальнодоступної освіти. Йдеться про поступове вирівнювання можливостей у доступі до вищої освіти, оскільки невелика плата за навчання має на основі ринкових механізмів зробити студентів справді незалежними й таким чином ліквідувати дискримінацію студентів залежно від місця походження, статі, віку та інших чинників. У 1999 році в італійському місті Болонья було підписано декларацію про загальнодоступність вищої освіти. Її підписали майже всі європейські держави, за винятком Білорусі, Молдови та України.
Та, нарешті, ось ви вже студент. Ви вчитеся для здобуття вищої освіти - рівня освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Сподіваємося, вам корисно буде дізнатися про таке: навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської або релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для участі такої особи в навчально-виховному процесі. Але студенти та працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.
Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями. Це означає, що у вищих навчальних закладах не допускається, наприклад, здійснення релігійної пропаганди або продаж релігійної літератури. Звичайно, вищесказане не стосується релігійних навчальних закладів.
Одне з найвищих досягнень студентського життя, яке в нашій країні з’явилося відносно нещодавно – студентське самоврядування. На жаль, у чинному законодавстві закріплено, що рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. Вищим органом студентського самоврядування є саме ви, шановні студенти, а точніше - загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти, а також визначають порядок діяльності цих виконавчих органів ухваленням Положення про студентське самоврядування. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми в різних навчальних закладах (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).
Органи студентського самоврядування мають досить широке коло завдань, а саме: забезпечувати і захищати права та інтереси студентів; зокрема, стосовно організації навчального процесу; забезпечувати виконання студентами своїх обов'язків; сприяти навчальній, науковій та творчій діяльності студентів; сприяти створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів; сприяти діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами; організовувати співробітництво зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями; сприяти працевлаштуванню випускників; брати участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами. Детальніше повноваження органу студентського самоврядування в кожному конкретному вищому навчальному закладі визначені його статутом.
Але студентське самоврядування здійснюється не лише на рівні вищого навчального закладу. Воно здійснюється також на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.
Першими самоврядування у вищих навчальних закладах України відродили студенти Університету ім. Т. Г. Шевченка та Києво-Могилянської академії. Зараз в Києво-Могилянській академії діє Студентська колегія вже ІХ скликання. А в Національному університеті ім. Т. Г. Шевченка діє Студентський парламент. Метою цих органів є, головним чином, захист прав та інтересів студентів, забезпечення дозвілля та інших студентських потреб. У Києво-Могилянській академії Студентська колегія бере участь у визначенні переможців конкурсу на заміщення вакантних посад деканів та завідувачів кафедр.
Найчастіше до органу самоврядування студенти звертаються з побутовими проблемами (гуртожиток, їдальня), іноді стосовно навчального процесу. У Національному університеті ім. Т. Г. Шевченка в перші роки незалежності відстоювалося право студентів на вільне відвідування лекцій, здобуто викладання українською мовою, скасування деяких предметів тощо. Поряд з тим є ще невирішені проблеми щодо законодавчого забезпечення студентського самоврядування, його фінансового забезпечення. Студентське самоврядування – не гра, а вирішення реальних справ, своєрідне виховання для студентів. У багатьох вищих навчальних закладів студентське самоврядування або відсутнє, або має формальний характер, але це тому, що пасивні самі студенти. Отже, сміливіше та активніше захищайте свої права!
Звичайно, це передбачає і зайняття науковою роботою. Але практика проведення науково-методичних конференцій та науково-практичних семінарів свідчить про необхідність посилення контролю за підготовкою, організацією та проведенням. Необхідно чітко визначати статус науково-методичних конференцій та семінарів (міжнародні, всеукраїнські, регіональні, вищих навчальних закладів).
Звичайно, навчаючись у вищому навчальному закладі, ви маєте широке коло прав, серед яких права на:
1. вибір форми навчання;
2. безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту (тривалість тижневого аудиторного навантаження студента для освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, бакалавра не повинна перевищувати 30 годин, спеціаліста, магістра - в межах 18-24 години. За умови створення належного навчально-методичного забезпечення самостійної роботи студентів, запровадження новітніх інформаційних технологій навчання тривалість тижневого аудиторного навантаження може зменшуватися. Стосовно організації харчування – відповідальність за харчування у державних закладах освіти покладаються, як правило, на міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти, на керівників закладів освіти. Харчування у закладах освіти інших форм власності організовують засновник і керівник закладу. Контроль та державний нагляд за якістю харчування покладається на органи охорони здоров'я);
3. трудову діяльність у позанавчальний час (це особливо важливо в теперішніх економічних умовах);
4. користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;
5. участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;
6. надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
7. участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
8. участь у об'єднаннях громадян;
9. участь у формуванні індивідуального навчального плану;
10. моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі;
11. захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
12. безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;
13. канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів;
14. обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;
15. право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком ви маєте, якщо ви навчаєтеся за денною (очною) формою навчання.
Якщо ви до того ж відноситеся до осіб, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах, що належать державі або вашому місту чи селищу на денній формі навчання, за кошти державного або місцевого бюджету, то маєте право на забезпечення стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
В Україні навчальна і виховна робота у вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, але якщо ваш заклад розташований у місцевості, де мовою більшості населення не є українська мова, тоді навчальний заклад може використовувати поряд з українською і національну мову більшості населення. Але вивчення української мови має бути забезпечене в усіх навчальних закладах незалежно від їхньої форми власності та підпорядкування.
Але, будь ласка, не забувайте, що права завжди поєднані з обов’язками! Тому навчаючись у вищих навчальних закладах, ви зобов’язані додержуватися законів України, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу (такі правила мають бути доступні у певних підрозділах цих закладів), а також виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.
Проте в житті не все безхмарно. Може статися так, що під час навчання можуть виникнути певні проблеми. Допомогти вам вирішити їх покликані практичні психологи, що здійснюють психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти. Психологічна служба в освітньому закладі діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Психолог такої служби повинен керуватися Етичним кодексом психолога, дотримуватися педагогічної етики, поважати вашу гідність, захищати вас від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Він повинен діяти на основі доброзичливості та довіри, а також зобов’язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди вам чи вашому оточенню.
Якщо все ж таки певні обставини змушують вас перервати навчання, то корисно знати таке: ви маєте право переривати навчання у зв’язку з важливими обставинами (за станом здоров’я, призовом на військову службу у разі втрати права на вістрочну від неї, навчання чи стажування в освітніх і наукових установах іноземних держав). У такому разі вам надається академічна відпустка.
Ви маєте право бути переведеним з одного вищого навчального закладу до іншого навчального закладу, одного напряму підготовки на інший напрямок підготовки, але лише в межах однієї галузі знань.
І ще, найнеприємніше для вас: ви можете бути відраховані з вищого навчального закладу. Підставами для цього є:

Набуті в університеті знання застарівають дуже швидко. Спеціальність, яку ми обираємо все життя, сьогодні витримує лише 4-5 років. Навчальні програми переробляються кожні 2-3 роки і все ж таки відстають. Навчальні посібники ще напередодні виходу з друку приречені на відставання порівняно з розвитком знань.
Саме тому мережа закладів післядипломної освіти потребує вдосконалення. необхідно посилити контроль за їх діяльністю, привести структуру, обсяги перепідготовки та підвищення кваліфікації у відповідність до державної ліцензії на цю освітню діяльність, забезпечивши високу якість їх освітніх послуг і, в першу чергу, за рахунок залучення провідних викладачів профілюючих кафедр вищого навчального закладу та провідних фахівців підприємств, організацій, установ. Водночас поширене існування декількох підрозділів післядипломної освіти в одному вищому навчальному закладі. Практика свідчить, що це далеко не завжди доцільно. Вищим навчальним закладам необхідно у цій сфері діяльності посилити соціальне партнерство з роботодавцями, тобто встановити тісніші зв’язки з тими, хто реально буде зацікавлений у прийнятті вас на роботу, коли ви здобудете другу освіту.
Здійснюється перенавчання кадрів з питань банкрутства, конкурентоспроможності, охорони інтелектуальної власності, корпоративного управління, фахівців по роботі з цінними паперами, аварійних комісарів, арбітражних керуючих, а також інших актуальних напрямків професійної діяльності. Організовано навчання державних службовців, керівників підприємств, військовослужбовців, які звільнені у запас, митників тощо. Відкрито нові спеціалізації напрямів перепідготовки для роботи у нових господарських структурах і сферах малого підприємництва та бізнесу, банківській та страховій діяльності.
Серед проблем вищої освіти особливе занепокоєння викликають процеси, що погіршують склад науково-педагогічних кадрів, особливо їх старіння. На сьогодні половина докторів наук, які працюють у вищій школі, – це особи віком 60 і більше років; кожен четвертий доктор наук віком понад 65 років; лише 14 відсотків докторів наук – віком від 40 до 50 років. Кандидатів наук у віці від 60 років і більше майже третина; така ж частка кандидатів наук віком 40 – 49 років; до 40 років – кожен п’ятий. Причому в останні два роки не виконується державне замовлення щодо прийому в докторантуру, знижується її ефективність (захищається в установлений строк лише кожен десятий докторант). А випускники аспірантури не поповнюють кафедри вищих навчальних закладів.
Представники майже всіх країн Європи з метою надання європейській вищій освіті привабливості, що дорівнює видатним культурним та науковим досягненням, проголосили своєю метою досягнення протягом перших десяти років третього тисячоліття таких завдань, як запровадження системи навчальних ступенів, що доступні для розуміння (включаючи додаток до диплому), для забезпечення працевлаштування європейських громадян та конкурентноздатності європейської вищої освіти на міжнародній арені. Також передбачено запровадження системи, що в основному базується на двох циклах – базовій вищій освіті та повній вищій освіті. Для доступу до другого циклу необхідно успішне завершення навчання в першому циклі, що має продовжуватися щонайменше три роки. Ступінь, що надається після закінчення першого циклу, є прийнятною для європейського ринку праці як відповідний рівень кваліфікації. Другий цикл має закінчуватися присвоєнням звання магістра та/або доктора, як у багатьох європейських країнах. Полегшить життя студентам і запровадження системи перезаліків (тобто зарахувань прослуханих курсів), як наприклад, система ECTS – належний засіб сприяння більшій мобільності студентів. Такі кредити (перезаліки) також можна набувати поза системою вищої освіти, включаючи навчання протягом життя, але за умови, що вони визнаватимуться відповідними університетами. Країни Європи сприяють мобільності студентів, викладачів, дослідників та адміністративного персоналу вищих навчальних закладів шляхом здолання перепон ефективному здійсненню права на вільне пересування. При цьому особлива увага звернена на досягнення європейського співробітництва у забезпеченні якості, особливу вагу має розвиток порівнюваних критеріїв та методик, а також забезпечення необхідних європейських стандартів вищої освіти, особливо при розвитку навчальних планів, співробітництва між закладами, схем мобільності, інтегрованих навчальних програм, стажування та досліджень.
У 2003 році Департамент вищої освіти Міністерства освіти і науки разом з вищими навчальними закладами провів аналіз стану та можливих шляхів реформування навчального процесу у вищих навчальних закладах. Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою має певні недоліки, а саме:

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців у вищих навчальних закладах передбачається впровадження кредитно-модульної системи. Це допоможе вирішити наступні завдання:

Для ефективного вивчення студентами нових комп’ютерних технологій бажаною є забезпеченість вищого навчального закладу комп’ютерною технікою у кількості не менше як 11-12 одиниць на 100 студентів денної форми навчання. Доцільно розробити та впровадити маркетингову стратегію вищого навчального закладу для формування структури підготовки кадрів з вищою освітою відповідно до потреб ринку праці з урахуванням демографічної ситуації на найближчі 6 – 7 років, а також активніше запроваджувати в навчальному процесі сучасні інформаційні технології, забезпечувати розвиток дистанційного навчання.
Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог. Входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору неможливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS).
Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі навчальні заклади України, зокрема Національний Університет „Києво-Могилянська академія”, мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів. Проте, нагальною потребою є більше впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання. На щастя, в планах Міністерства освіти та науки України передбачено найближчим часом здійснити заходи щодо забезпечення приєднання України до Болонського процесу. Найбільш допитливим студентам пропонуємо заздалегідь ознайомитись з основними положеннями Спільної Декларації європейських міністрів освіти “Європейський простір вищої освіти” (підписаної 19 червня 1999 року в м. Болонья, Італія). Для цього читайте додаток № 2.
Відсутність підпису України під Болонською декларацією суттєво обмежує можливості гармонізації нашої освітньої системи з європейською, а отже, обмежує ваше право на здобуття освіти в Європі.
І ось вже ці роки навчання позаду, ви успішно отримали відповідний, давно омріяний документ. Проте які ж права маєте ви тепер?
Ви як випускник вищого навчального закладу повністю вільні у виборі місця роботи. Але якщо ви навчалися за кошти третьої особи, ваше працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між вами та цією третьою особою угоди.
Оскільки зараз структура та обсяги підготовки молодих спеціалістів все більше наближаються до потреб та економічних можливостей держави і регіонів, молоді з депресивних регіонів (тобто Донбасу або Придніпров’ї) слід звернути особливу увагу на вибір вищої освіти у контексті зайнятості населення, оскільки структура та обсяги підготовки кадрів для монофункціональних міст і депресивних територій з високим рівнем концентрації промислово-виробничого потенціалу зараз не відповідають потребам економіки. У майбутньому пріоритет надаватиметься співпраці вищих навчальних закладів зі службами працевлаштування. Надалі на громадських або госпрозрахункових засадах можуть бути створені служби сприяння працевлаштуванню випускників, які координуватимуть цю роботу, формуватимуть і актуалізуватимуть банк робочих місць, узгоджуватимуть потреби цих ринків. Ефективним заходом є проведення презентації майбутніх випускників. Професіоналам, як кажуть, зарплата навалом!
Випускники вищих навчальних закладів повинні вчасно отримати дипломи та направлення на роботу або довідку про самостійне працевлаштування. Затримка вручення дипломів випускникам через відсутність запиту підприємств щодо направлення на роботу не допускається.
Якщо розглядати студента як споживача - громадянина, який придбаває послуги для власних побутових потреб, то тоді студент має право вимагати від виконавця – вищого навчального закладу, щоб якість наданої ним послуги відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про послугу, яку надає виконавець.
Протягом 2002 року були зроблені спеціальні перевірки професійно-технічних навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів різних форм власності на відповідність вимогам стандартів і якості послуг, які вони надають. За матеріалами перевірок понад 10 вищих навчальних закладів України були рекомендовані до закриття. Разом з тим у системі освіти все ще мають місце правопорушення, посадові зловживання, хабарництво.
Минулого року за порушення правил прийому, порядку організації навчально-виробничого процесу, законодавства щодо забезпечення прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фінансово-господарської діяльності оголошено догани 17 керівникам професійно-технічних навчальних закладів.
Тому необхідно вжити невідкладних заходів щодо усунення порушень та недоліків, винних в їх допущенні притягнути до дисциплінарної відповідальності згідно з чиним законодавством; забезпечити відкритість і прозорість проведення вступних випробувань під час прийому на навчання, ширше запроваджувати новітні форми вступних випробувань, зокрема, досвід Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного університету "Києво-Могилянська Академія"; забезпечити дотримання вимог Умов прийому до вищих навчальних закладів щодо форми і кількості вступних випробувань, припинити практику проведення лише одного вступного випробування у формі співбесіди для осіб, які вступають за кошти юридичних і фізичних осіб, крім випадків, що передбачені чинним законодавством; посилити відповідальність керівників структурних підрозділів навчальних закладів за дотримання вимог при проведенні навчальних занять, практики, семестрових і державних екзаменів та виконанні курсових і дипломних робіт (проектів); вжити заходів щодо ширшого залучення органів студентського самоврядування до роботи, спрямованої на запобігання правопорушень, посадових зловживань, хабарництва у навчальному закладі.
У вищих навчальних закладах різних форм власності, всупереч вимогам Умов прийому до вищих навчальних закладів України, має місце продовження прийому документів від абітурієнтів та їх зарахування на перший курс поза встановлені терміни.
За перешкоджання законним правам молодої людини, що пов’язані зі здобуттям нею освіти, в законодавстві України встановлена відповідальність. Зокрема, шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу (тобто студентам), відшкодовується відповідно до законодавства. А невиконання вищим навчальним закладом головних завдань діяльності, вимог стандартів вищої освіти є підставою для позбавлення його ліцензії. До того ж за певні порушення в сфері надання освітніх послуг передбачені адмінстративна та кримінальна відповідальність. Для того, щоб поновити свої порушені права, вам необхідно звернутися до суду, адже звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина (а право на освіту є одним з таких прав) гарантується.
Ми з вами живемо в такий час, коли надзвичайної ваги надається важливості освіти та співробітництва у сфері освіти. Освіта сприяє розвитку та посиленню стабільності, демократії в суспільстві. Європа Знань – це незамінний чинник консолідації та збагачення європейської спільноти. Освіта дає нам шанс повернутися до європейського дому.

Наостанок пропонуємо вам у Додатку №1 словник, який, сподіваємося, допоможе вам розібратися в термінах, що вживаються у законодавстві про професійно-технічну та вищу освіти.

Додаток №1

Акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

Акредитована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

Акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими;

Акредитований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

Вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

Вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;

Вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

Вищий навчальний заклад комунальної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;
Вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам);

Вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, - вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченні навчання за напрямом, спеціальністю;

Зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;

Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;

Ліцензована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

Ліцензований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

Ліцензування - процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

Навчальна програма з виробничого навчання - це документ, що визначає зміст професійних знань, умінь, навичок та способи і методи їх формування

Нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;

Освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності;

Освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;

Професійна підготовка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю;

Професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець;

Стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання;

Слухач професійно-технічного навчального закладу - це особа, зарахована до цього закладу на навчання за програмами курсової підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

Якість освітньої діяльності - сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

Додаток № 2

Болонська декларація
Європейський реґіон вищої освіти
Спільна декларація міністрів освіти Європи
Підписана на зустрічі в Болоньї 19 червня 1999 року

Завдяки надзвичайним досягненням декількох останніх років процес розвитку європейської спільноти стає все конкретнішою та вагомішою реалією для Європейського Союзу та його громадян. Перспективи розширення Союзу разом із усе тіснішими взаєминами з іншими європейськими державами збільшують обсяги цієї реалії. Ми стаємо свідками того, як у багатьох частинах світу в політиці та в освіті, а також у громадській думці, все більше формується усвідомлення потреби створити цілісну та далекосяжну Європу, зокрема існує потреба розбудовувати і зміцнювати її інтелектуальну, культурну, соціальну, наукову і технологічну базу. Сьогодні широко визнають, що Європа Знань – це необхідний чинник для розвитку людини і суспільства, обов’язковий компонент для консолідації та збагачення європейської спільноти, яка б змогла дати своїм громадянам потрібні знання та уміння для сміливого поступу у новому тисячолітті, а також допомогла б їм усвідомити спільні цінності та приналежність до соціального та культурного простору.
Загальновідомо, що значення освіти та освітньої співпраці у розвитку та зміцненні стабільного, мирного і демократичного суспільства є першорядним, і це ще більшою мірою стосується ситуації у Південно-східній Європі.
У Сорбонській декларації, підписаній 25 травня 1998 року, в основу якої лягли ці міркування, наголошувалось на тому, що університети відіграють головну роль у розвиткові європейської культури. У декларації зазначалось, що створення Європейського реґіону вищої освіти – це головний шлях до підвищення рівнів мобільності та працевлаштування громадян, а також для загального розвитку Континенту.
Декілька європейських держав прийняли запрошення віддано працювати над досягненням цілей, зазначених у декларації, підписавши її чи погодившись з її основними положеннями. А напрям реформ вищої освіти, запроваджений у Європі, підтвердив, що уряди багатьох держав готові до рішучих дій.
Вищі навчальні заклади Європи прийняли цей виклик і зобов’язалися створити Європейський реґіон вищої освіти як один із практичних виявів найважливіших принципів, закладених у Болонській Magna Charta Universitatum (Велика хартія університетів) 1998 року. Цей факт надзвичайно важливий, оскільки саме незалежність та автономність університетів – це запорука того, що системи вищої освіти та наукових досліджень змінюватимуться відповідно до потреб та вимог суспільства і проґресу науки.
Було обрано правильний курс дій та поставлено важливу мету. Однак щоб досягнути вищого рівня сумісності та порівнюваності різних систем вищої освіти, потрібний неперервний рух уперед. Ми зобов’язані підтримувати цей рух, вживаючи конкретних заходів, спрямованих на досягнення відчутного поступу. У зустрічі, яка відбулася 18 червня, брали участь авторитетні експерти та науковці з усіх наших країн, і результатом цієї зустрічі стали дуже корисні пропозиції стосовно заходів, яких потрібно вжити.
Зокрема слід працювати над метою збільшити міжнародну конкурентоспроможність європейської системи вищої освіти. Життєздатність та ефективність будь-якої цивілізації можна виміряти тим, наскільки привабливою є її культура для інших країн. Наш обов’язок – забезпечити європейській системі освіти світовий рівень визнання, який би відображав наші унікальні культурні та наукові традиції.
Підтверджуючи нашу підтримку загальних принципів, які закладені у Сорбонській декларації, ми так само беремо зобов’язання узгодити нашу політику, щоб за короткий час, а щонайпізніше – до завершення першого десятиріччя третього тисячоліття, досягнути цілей, які ми вважаємо першочерговими кроками для створення Європейського реґіону вищої освіти і для популяризації європейської системи вищої освіти в усьому світі:
Прийняття системи зрозумілих та порівнюваних ступенів, зокрема через запровадження додатків до диплому, щоб збільшити обсяги працевлаштування європейських громадян та підвищити міжнародну конкурентоспроможність європейської системи вищої освіти.
Прийняття системи, яка ґрунтується на двох циклах: здобуття вищої освіти та здобуття наукового ступеня. Доступ до другого циклу стає можливим лише після успішного завершення навчання першого циклу, мінімальна тривалість якого – три роки. Ступінь, який надається після завершення першого циклу, визнаватиметься як відповідний рівень кваліфікації на європейському ринку праці.
Другий цикл навчання повинен завершуватися отриманням ступеня маґістра і/або доктора наук, як у багатьох європейських державах.
Впровадження системи кредитів (зарахувань прослуханих курсів), як у системі ECTS, як належного засобу сприяння якнайбільшій мобільності студентів. Кредити/зарахування курсів можна здобувати й поза системою вищої освіти, через самостійне навчання, яке триває усе життя, за умови, що такі кредити визнають відповідні університети, які приймають студентів.
Сприяння мобільності через подолання перешкод ефективному та вільному пересуванню із зверненням особливої уваги на:

Сприяння європейській співпраці у сфері надання ґарантій якості з метою в майбутньому розробити порівнювані критерії та методологію.
Визначення параметрів у європейській системі вищої освіти, зокрема таких, що стосуються розроблення навчальних планів, співпраці між освітніми закладами, схем мобільності та інтеґрованих програм навчання, практики та наукових досліджень.
Отже, ми беремо зобов’язання досягнути поставлених цілей – у рамках нашої компетенції та з якнайбільшою повагою до відмінностей між культурами, мовами, національними системами освіти та до автономності Університету – з метою консолідації Європейського реґіону вищої освіти. Для цього ми обираємо шлях міжурядового спів-робітництва, а також співпраці з недержавними європейськими організаціями, які працюють у сфері вищої освіти. Знову ж таки, ми сподіваємося, що Університети позитивно і оперативно відгукнуться на наш заклик й активно долучатимуться до успіху цієї справи.
Оскільки ми переконані, що створення Європейського реґіону вищої освіти вимагає постійної підтримки, контролю та адаптації до суспільних потреб, які постійно розвиваються, ми вирішили протягом наступних двох років зустрітися знову, щоб оцінити те, чого вже буде досягнено, та визначити наші наступні кроки.